Королева Гір Клавдія Дмитрів
Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?
Тієї миті я чекала,
Вона прийшла, але коли?
Душі́ і се́рця я питала
Чи доля проклада мости́.
Про тую мить давно я мрію,
Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.
Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
Ти запалив в мені вогонь,
Між нами і́скра зародилась,
Тепло́ відчулось від долонь,
Та і́скра в серці поселилась.
Він гріє душу, не пече,
Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!
Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Зі Старим нас усіх Новим роком,
Так ідемо в житті крок за кроком.
Хай доля усім усміхнеться,
І щастя для всіх нас знайдеться.
Щоб мрії усі в нас збувались,
Я руку тобі подаю,
Бо хочу тебе врятувати,
Над прірвою ти… на краю́,
Не треба в безодню ступати.
На ніч спокійну нас благослови,
І відвертай ворожії ракети,
Подушка щоб торкнулась голови,
Замовкли щоб ворожі кулемети.
Чи поєднує доля таланти
Й спонукає творити красу,
Де художник, поет, музиканти
Всі змальовують в творах росу?
В нас плаче Ржищів, плаче Запоріжжя,
І Краматорськ, і Харків, І Херсон…
Не гори це, й не б’ють у їх підніжжя!
Й на жаль, це не страшний наснився сон.
ДОЛЯ УКРАЇНИ
Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.
ДРІМАЄ БІЛИЙ ЛІС
Дрімає білий ліс під снігу пеленою,
І сонце променем торкається його.
Дрімає білий сніг, але дріма з журбою,
Й давно чекає він пробудження свого.
