Юрій Шатунський
Серце воїна прокидається
Як в атаку йдеш. Не ховаєшся
Серце воїна залишається
На усе життя. Не зламається
Серце воїна в бій кидається
Із грудей воно виривається
Чимало образ
Чимало надій
Пройшло все повз нас
І залишилось так далеко
Майбутнє без нас
Чому для нас
Весна минула
Чому любов
Була як куля?
В той день був я у саду
Тільки з тобою
Я відчуваю що живу
Поряд з тобою я мов у раю
Щастя так близько
Просто на відстані руки
Та дотягнутись не даєш мені
Ніхто не хоче старіти
Ніхто не хоче втрачати вроду
Усі ми прагнемо жити
І пити чисту джерельну воду
Не хочемо помічати
Пробивається у хмарах
Світить сонце тьмяним світлом
Ті загублені фотони
Віднесе північним вітром
Розпорошить і загубить
Замете в високу кручу
Падав з неба сніг
Ковдрою з сніжинок тихо ліг
Мене підстеріг і знов загнав
У мій барліг
Холод і вода. Мокрий сніг
Прийшла твоя пора
Най вітрила спущені мої
Я дрейфую в синім морі
Пропливають поруч кораблі
В них мотор шумить в мажорі
Мій вітрильник втратив свою ціль
Ми поволі мимоволі
Загубили свої долі в степах
Ще коли були у школі
Намагались відшукати свій шлях
Йшли незнаними стежками
Ноги наші були всі в мозолях
Там де в садах є дерева калини
Там живе серце моєї країни
Беззахисне серце в тенетах чужинців
Нащадків орди і кривавих злочинців
Нікчемні манкурти - не знають роду
Брешуть книги
Брешуть очі
Брешуть всі
Коли захочуть
Мати владу
Мати гроші
Бувають люди хмари
Бувають люди грози
Бувають люди сонечка
Що гріють у морози
Бувають люди леза
