Юрій Андрухович: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹ 1 2 3 4 5 6

…

› »

Пісенька за муром

«Але за муром джаз і танці лампіонів…»

Б.-І. Антонич

Ми з’являємось під зорями й деревами,

в пущах осені крилатим листям бавлячись,

і, споріднені з ведмедями та левами,

багряніємо, земною кров’ю барвлячись.

Юрій Андрухович

Нічна зміна

Закіптюжений ангел живе у друкарні,

наче промінь стрибає в дівочі люстерка,

на губах залишає цілунки безкарні —

безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

А за вікнами вечір, десята година,

але ясно, як вдень, бо п’ятнадцяте червня.

І любовна жага, аж якась голубина,

Юрій Андрухович

Нарбутове «А» 1917

Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді

починає створювати високомистецький варіант національної

абетки

нема електрики і хліба і держави

якому ще вклонитися провидцю чи пресвітеру

отечество лежить собі двоглаве та іржаве

а ми вчимось писати нашу першу літеру

Юрій Андрухович

Поет запитує

Любов к отчизні, де героїть,—

поет повчає земляків,

але сирітства їх не згоїть

рядок, що з неба їм злетів.

Бо де вона, твоя вітчизна?

Пече питання, мов трутизна:

чи ця садиба многоцінна,

Юрій Андрухович

До пані Варвари Л

Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.)

зберігається у Львівському історичному музеї

Тебе — теплу, погідну, лагідну, окату

хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату.

Спалює мене поїдом жадання єдине:

їхати до тебе поїздом більш як дві години.

by Юрій Андрухович

Річка

Зійшовши до річки, ми воду

торкнули руками.

У липні так любимо тіло води,

що втікає між пальців.

Сто млинів було там, сто млинових

коліс і зелені застояні плеса,

де риба ловилася в руки.

Юрій Андрухович

Ніжність

По той бік пристрасті народжується ніж.

Лахмітник Місьо о четвертій ранку

зарізав панну Касю, лесбіянку

(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,

аж весь шалів, аж весь упав у дріж.

Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,

Юрій Андрухович

Бібліотека

ми шукаємо щонайточніших знань

драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні

нишпоримо по стелажах спільно з павуками

здіймаючи крейдяні хмари під стелею

мов на вершині стрімкої вежі

почуємося повітряними гімнастами

аж забиває дух і ледве

втримуєм рівновагу

by Юрій Андрухович

Нічна Зміна

Закіптюжений ангел живе у друкарні,

наче промінь стрибає в дівочі люстерка,

на губах залишає цілунки безкарні —

безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

А за вікнами вечір, десята година,

але ясно, як вдень, бо п’ятнадцяте червня.

І любовна жага, аж якась голубина,

Юрій Андрухович

XVI “На Різдво в Україні діються речі”

На Різдво в Україні діються речі

потаємні й вічні. Скажімо, місяць

виявляється зайвим, тому Святвечір

переходить не в ніч, над якою висять

херувими сонні, а в ніч — як море,

по якій навряд чи спроможні трії

мандрівні царі, подолавши гори,

by Юрій Андрухович

Етюд з воронами

На цьому світі стільки ірреального

шукаємо тверду земну основу

грудневе пиво біля кафедрального

і сірий день мугиче боса-нову

відлига як сльоза над містом лине

автобуси приходять і відходять

і в наших кухлях писаної глини

by Юрій Андрухович

XIII “Я програвся в карти, а це ознака”

Я програвся в карти, а це ознака,

що святий Юрко зі мною в конфлікті.

Вічно має мухи, старий рубака!

Але я не клянчу, тим більше лікті

не кусаю, бо, дуже, не ревний я учень

там, де вчать науки про вертикальне.

Мене більше цікавлять вузли сполучень,

by Юрій Андрухович