Анастасія Кравець
Знайомий погляд в даличінь…
Твоє безмежжя – моя тінь!
Лимони днів у спразі лимонадів.
Ізотеричні промайнуть думки.
Самотніть душ на схилах зорепадів.
Напівпорожні відчуттів склянки.
Розірвана крикливістю мовчання,
Приручена до рук Твоїх душа.
Знесилена в емоціях чекання
Світанкове поле-
росами умите.
Волошкове диво –
сонечком налите.
Далечінь безмежна
літній день святкує…
І Ромашку ніжно
Звіробій цілує…
