Алла Жабокрик: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹ 1 2

Давай торкатися будемо душами

давай торкатися один одного просто зараз у цій безодні

давай говорити різними мовами і розумітися на півслові

давай я буду тобою дихати тобою мріяти тобою бачити

давай рахувати спільні вибухи після промови усіх означень

серце твоє переповнене стукотом. голос твій переповнений силою

давай розчинятися разом із звуками наче вода із чорнилами

давай дивитися один на одного. один у одного. немов востаннє

Алла Жабокрик

Вона прокинулась вчора від бажання суїциду

вона прокинулась вчора від бажання суїциду.

на вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро.

і не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину

і чи то він закинув їй зашморг на шию.

вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити.

її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити

Алла Жабокрик

А він колись був просто перехожим

а він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким.

він був безликим,сірим,на всіх схожим.для мене був,здавалося, пустим.

а я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому

я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму.

а я тоді металася між світлом. шукала щось, втрачаючи себе.

він вже тоді ставав для мене світом. а я наївна думала — мине.

Алла Жабокрик

Я так втомилась від твоїх “прощай”

Я так втомилась від твоїх “прощай”.

Від тебе, і від сліз, і від прокльонів.

Твої слова вже не приносить болі

Лиш тихий сум у серце, душу, чай.

Я так замерзла від твоїх ” іди!”.

Знай, твої очі були мені — смертю.

Ти намагавсь мене із себе стерти.

Алла Жабокрик

Я серце стер у пошуках тебе

я серце стер у пошуках тебе

я губи пік об інших, не коханих

я їм читав надвечір щось святе

а потім пив. і днями. і ночами.

я виглядав у них одну тебе

я був сліпий до їх шальних очей

в поривах жити, я боявсь померти

Алла Жабокрик

А правда, що в тобі немає неба

А правда, що в тобі немає неба,

І що тобі не хочеться літати?

Твоя бездушність це вже не проблема,

Тобі її віддали без доплати…

177

Алла Жабокрик

Ти слухай дощ

Ти слухай дощ. Й забудь моє ім’я.

І можеш навіть трохи проклинати.

Уже не вперше, мені просто чхати.

Пороків маєш вдосталь ти. і я . . .

Коли ідеш — нема чого вертати.

Коли ідеш, то вже на все життя.

Алла Жабокрик

Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова

Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова.

Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину,

Що будуть молитись вночі на незвідану силу.

Що будуть злітати щовечір в святі небеса.

А потім дощем упадуть на мою сіру днину.

Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах,

Неначе повітря нестримного вічні пориви.

Алла Жабокрик

Коли він ішов по місту

коли він ішов по місту, що впилось своїми смогами

що впилось своїми істинами. дешевими і продажними

йому хтось плював у спину і карма стелилась дорогами

і грали музики на виході. прощальними. тихими. маршами.

коли він ішов по каменях брудними роздертими стопами

руками тримав свою віру (насправді, що була вином),

мовчав, хоча міг поділитися трьома чи шістьма мовами,

Алла Жабокрик

Моя блакить Тобі Моя блакить

моя блакить. тобі. моя блакить.

спада’ волосся із чола невтішно

ховаю очі, знаючи, що грішна

я всім кажу, що зовсім не болить

що сум в моїх зіницях лиш на мить

моя печаль. тобі. моя печаль

пуста ця постіль достобіса ранків

Алла Жабокрик

А якщо чесно: ти мені ніхто

А якщо чесно: ти мені ніхто.

Мені все рівно як у тебе справи,

Ти не із тих, з ким хочеться до кави

Додати серце і своє тепло.

А якщо чесно: я тобі не я.

Ти у мені не бачиш того світла,

З яким би ти не прагнув навіть літа,

Алла Жабокрик

Ти колись вицвітеш, дівчинко

ти колись вицвітеш, дівчинко.

станеш бляклою, непомітною

і ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей.

і ніхто вже не буде на тебе дивитися.

і ніхто вже не буде У тебе дивитися.

бо твій біль вже обрид.

він нікому тепер не пече.

Алла Жабокрик