Софія Афанасьєва
Наполовину пусте твоє серце
Б'ється, аби зупинити моє.
Музика грає, мені не вдається
Бачити правду, якой вона є.
Біля ріки у одному жакеті.
Закутати серце у ковдру із льоду.
Приборкати власну втому.
Тут жалюгідні копії монстрів
Шукають шляхи додому.
Що всередині біса: ангел чи демон?
Ти не впишешся в мій концепт.
Я забуду твоє ім'я.
Вам для щастя потрібен рецепт,
А мені - моя голова.
Ти не впишешся в мою осінь,
Транспортирую грусть в агонию
Разрываю блокады сердец
По обрыву схожу на колию:
Начало? Или конец?
Истязаю себя размышленьями.
Я не люблю вокзалы
Я не терплю прощаний
Я не люблю курить трубки
И запах сухих обещаний
Хочешь - люби черешни
У истории нет конца,
Но у Странника было начало.
О, когда же оно зазвучало,
Как же холодно было в сердцах.
Путник долго блуждал по свету.
Разговоры и время - лечат
Мысль расплескана в тоннах бетона
Пять минут мысленного затора -
И кувалды меня не калечат
Мысли спутались в ящик Пандоры
Складний незрозумілий експонат
Стоїть, блищить та манить своїм світлом
Всередині - діра, а в ній - капкан
Цвяхи літають кулями в повітрі.
Складне рівняння, перемінних - шість,
Я хожу - приведение. Неприкаянная.
Проверяю телефон - там все тайное
Здесь все явное, но не точное
Все известное, и порочное
Все, что ясное - заколочено
Нам ніколи не вистачить часу.
То ж хапай своє "зараз". Біжи.
Не дивись на вогні уздовж траси
І людей ні про що не проси.
Нам ніколи не вистачить світла,
Вилікувати застуду невиліковну.
Віддати усі плащі, щоб не намочило.
Я тебе сама вибрала, сама полюбила.
Сама тепер
Вивчатиму нову площину.
Цілуватиму кожний шрам,
Тепле сердце візьму до долоні.
Подивись
В цьому мінному полі
Ти стоїш вже за межами мін.
