Кацай Олексій
Коли я зістарюсь,
то напишу мемуари
про височину майбуття,
в якому я плив повсякденно
всупереч хвилям
похмурого часу
моря століть.
Пропахнувши торішнім листям,
вкриває ультрафіолет
моє загублене князівство
на найзабутішій з планет.
Бузкові хмари видихає
заслаблий вітер зорь крихких.
Безгучно час перетерає
Мені відкрили таїну
в опівніч на сімох вітрах
що я з країв де в давнину
кентаври бігали в степах
Антен гойднуло очерет
зацебенів крізь мозок час
зі ста порепаних планет
Егей музики!
віє знов колючий вітер мандрів
готичні простори небес
із обріїв здмухнувши
та й кинувши в безодню
нестворених мелодій
які вагою небуття
розплескані до звуків
Космонавтам дев’яностих
Час цифри у століть числі
тахлює, взнавши гри закони:
вмирають биті королі,
хоч невпольовані дракони,
недобудовані міські
палаци та сільські хатини,
Вибухну мов Санторин
адже я напевне знаю —
вовкулаки всіх країн
знов єднаються у зграю
І безопірно мов слиз
точаться крізь огорожі
бо людина кожна із
Б.Мозолевському
Пагорб я розкопав
іржавих мелодій
а ввижались мені
золоті скарби
В пригод запаморочливому вирі
зненацька впав я на шляхів розкриллі
відчувши що не зможу більше красти
в забутих склепах зоряних династій
І зморений мов динозавр останній
степ сивий зачаївся у чеканні
хоч гучно з пляшки вибиває корок
Ми потопаємо усе своє життя
в минулому і нас не врятувати
зникаємо й на берег черепи
з імли виносять
океанські хвилі
Той гине у штормах величних змін
той скаженіє в мертвім штилі будень —
Хтось робить барельєф хтось обеліск
я ж гупаючи сонцем по ланах
усе роблю роблю з планети диск
щоб був прямим навколосвітній шлях
Щоб в коло не змикалися сліди
коли піт виступає на чолі
щоби прокинулись оті кити
Шкутильгаючи йдуть дні
у пітьмі як по стерні
і роняє метеорів
краплі-сльози вогняні
ніч жаліючи їх нишком
вже і вітер ходить пішки
а за пагорбом що снить
пагорбоненятом
Хоч всеньку ніч краплинки зорепаду
шукай, та їх не знайдеш ти ніде,
бо тільки-но зоря на землю пада,
вона відразу квіткою стає.
Горить її проміння — не згорає,
згущавившись у теплі пелюстки,
і пахощі чужого небокраю
