Dionysis Karatzas
Πάλι μέ λόγια μέ σιωπή,
πάλι εδώ θά είμαι,
στή θάλασσα στά όνειρα
καί στά γλυκά σου μάτια.
Κι άν μεγαλώσουν τά πουλιά
Знов зі словами та з мовчанням,
Я буду знову тут, у снах,
У морі буду і в ласкавих,
У твоїх лагідних очах.
І навіть, якби птáхи в світі
Зросли, і скоротився б день,
Σάν τό φεγγάρι σέ κρέμασε η νύχτα.
Πιάνεσαι απ’τούς ανέμους γιασεμιά μου
καί στάζει τό κορμάκι σού
βροχούλα της αγαπής.
Γι’αυτό μέ λόγια δένω τίς σκιές
κι εσένα περιμένω στ’ολόγιομο φιλί μου.
Χειμώνιασε μάτια μου
έλα νά στρώσουμε τά φίλια
μή μας μείνουν οι νύχτες γυμνές
καί κρυώσουν τά όνειρα.
Σέ ξέρω από τή βροχή·
στά ίδια δέντρα ξενυχτήσαμε,
στά ίδια μάτια ονειρευτήκαμε,
στήν ίδια θάλασσα χυθήκαμε.
Зима в очах моїх… Прийди,
Палкі цілунки нас зігріють.
В пітьмі оголених ночей
Не охолонуть наші мрії.
Як місяць ти висиш у небі ночі,
Вітри тебе тримають, мій жасмине,
І тільце крапа дощиком любовним.
Тому словами я сплітаю тіні
І жду тебе під поцілунком повним.
Примітка. Гра слів – порівняння поцілунку з повним місяцем.
Мені про тебе дощ прошепотів;
У тих самих деревах ми не спали,
Ті самі очі нам у мріях снились,
В те саме море ми з тобою влúлuсь.
