Зоопарк
Вони приїжджали на своїх дорогих машинах,
Щоб подивитися на тварин у клітках.
Вони платили за квитки без жалю,
Щоб насолодитися видовищем неволі.
Глядачі дивилися на левів та слонів,
Що ходили по колу без сил.
Глузували з жирафів та мавп,
Які не знали, що таке бути живими,
Які лише дихали без сенсу,
Що було нав’язане їм…
Деспоти не помічали сльоз та болю,
Що були у очах тих тварин.
Вони не розуміли гніву та страху,
Що були у серцях тих жертв.
Вони не знали, що самі у клітці,
Яка обмежувала їхнє життя.
Вони не відчували, що самі у пастці,
Яка знищила давно їх душу.
Лише солов’ї, що мріяли про краще життя,
зламали замки.
Лише солов’ї, що співали про надію,
розкрили дзьоби.
Зникли птахи у сяйві, що свободою зветься.
Співають птахи, лунають голосами,
Пронизуючи в'язницю страждань і страху.
І крила їхні тремтять,
Лише згадавши про неволю, муки й жалюгідну долю…
