ЗИМОВИЙ СОН
Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,
Йому постійно сниться один і той же сон,
Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,
Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.
Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,
Він ковдрою накрився до ранньої весни,
І пісню колискову взяла́сь вона співати
Й веде його в чарі́вні, та лиш весняні сни.
Дрімає білий ліс, лютують в нім морози,
Та й сниться сон веселий, що жебонить струмок,
Що біля річки знову співають верболози,
Й купаються у річці плеяди всіх зіро́к.
Дрімає білий ліс, зимову казку бачить,
Сніжинки білоокі кружляють у танку́,
Ще й вітерець морозу невпинно так тлумачить,
Що кригою скувати зали́шилось ріку.
Дрімає білий ліс і про тепло́ він мріє,
Про спів дзвінкоголосий усіх-усіх птахі́в,
Про те, як він буяє, у шатах зеленіє,
Як зніме він із себе ту ковдру із снігів.
Дрімає білий ліс, та думка не лишає,
Що сон його недовгий, минеться він, як всі,
А поки що це красень під ковдрою дрімає
Й скупається вже скоро у дощику й росі́.
20.01.2022 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022
Свідоцтво про публікацію №122012005517
