Зима доб‘є. 6#68
Ця зима мене доб‘є,
Витягне всі сили.
І ніщо не наповнить порожнє,
Зранене серце.
Холодні руки твої,
Тепліші за мою буденність.
Краще я віддам це тепло тобі -
Розпалю, мокрими сірниками.
Не плач, живем…
Надалі, як і всі,
Паскудним, довгим, зимним днем
Я у повітрі розчиняюсь.
Без сну і віри
Мені напрочуд звично,
Ось тільки очі помарніли
Не бачити твоїх очей.
