Збережи себе на згадку...
Збережи себе на згадку,
Закарбуй по віки вічні;
Мандри наші - то придатки
на бажання пересічні,
манівці та пересадки…
то незбіги, то накладки
Як з землею небо в січні
так сплелися міцно-міцно
наші замисли і випадки
та лиш жевріючі лампадки
та погаслий вже підсвічник
ми полишимо у спадки
тим, хто зійде на узбіччя
та прийде у наші хатки,
як? коли? – не маю й гадки,
на подвір’я в межиріччі,
де плуги ржавіють й жатки.
ким будуть нам ті нащадки?
проминуть віки-сторіччя
Хтось почне усе спочатку,
Збере підписи й печатки
І зусилля титанічні
Прикладе, щоб неполадки
Всі усунути довічно.
хмар на небі чорні латки
скинути собі в наплічник
поміж крил там є ще місце.
Навіть вистачить на пісню,
І на каву й шоколадку
Ось так нишком, непомітно,
Ми дійдемо до нотатки
Про життя,( це не новітнє),
Ми - птахи тут перелітні,
є незаперечним фактом
Нам немає тут гнізда, щоб було воно навічно,
То ж лети! По залишенім не паткай…
