Засинаю, Прокидаюсь. 2#100
Засинаю слабким - прокидаюсь сильним, сильним засинаю - прокидаюсь слабким.
То може вже взагалі не прокидатись? І в бессонні ніколи й не засинати?
Так, я вирішив собі, що буду вільним, але взлетіти не дають мені думки важкі.
І в хаосі не знаю куди подітись, хіба не навчився свою долю приймати…
Засинаю з тобою - прокидаюсь самотнім, засинаю самотньо - прокидаюсь з тобою.
Я і так здається вже боюсь ночі, і щоб ще залишитись - обираю безсоння.
Я відчував себе, ніби в полі широким, де сам із собою готувався до бою.
Знаєш, я боюсь дивитись в очі, але мене так манить твоя безодня…
Знаєш. Ти знаєш! Це мені довподоби, що ми такі різні і схожі водночас.
Знаєш. Я знаю, що таке холод, і твій, не повіриш, залишує опіки…
Палає, іскриться, язиками в злобі, в поцілунках і дотиках спалює нас.
Це ж звідки береться цей звірячий голод? А лікар пропише нам ще ці ліки?
Чи лікар пропише мені, ще трішки тебе? Бо в комплексі, все це без тебе не діє…
Я добре знаю, що таке пустота, її вже довго не відчуваю.
Я добре знаю, як це гнітити себе, коли в світлий день все навколо темніє.
Коли хочеш кричати, але бере німота, і бачиш себе, але стоїш десь з краю.
Засинаю слабким - прокидаюсь з тобою, засинаю з тобою - прокидаюсь сильним.
Окситоцин зробив мене трішки залежним від куточків посміхаючихся губ твоїх.
Я більше не воюю сам із собою, більше не відчуваю себе важким.
Я хочу з тобою бути чесним - не шкода ані краплі сил своїх.
Можливо зараз це все не на часі, а можливо, я просто наївний дурень.
То зупини мене! Сам не зипунюсь! Розуміти, приймати, та шукати щастя.
Не зипунюся тонути в твоїй красі, поруч мені ніби і не потрібен кисень.
І навіть якщо десь я помилюсь - я вже не зря живу своє життя.
Засинаю спокійно - спокійно прокидаюсь, ніч з тобою - найкращий відпочинок.
Емпатично всміхаюсь, емпатично сумую, і дні мої повні на почуття.
Вже не боюсь, і вже не ховаюсь - і навколо не тільки лише сірий відтінок.
Можливо замість того, що постійно руйную, нарешті збудую, хоч якесь життя.
Не знаю, що завтра? Та яка там різниця. Не знаю, як буде, та навіщо це знати?
Будь там що буде, я готовий до всього, ти права, відповідальність знімаю…
Не знаю, можливо все, про що кажу - дрібниця, і її насправді не важко втрачати.
Але мене не цікавить доля нікого, окрім тої, яку я так широ бажаю.
