ЗАПЛАКАВ ВЕРЕСЕНЬ
Заплакав вересень дощами,
Заплакав красень вочевидь,
Прощатися не хоче з нами,
Тому́ надумав сльози лить.
Усе ці сльози омивають,
Він не всміхається чому́сь,
Птахи́ у вирій відлітають,
Краси душею доторкну́сь.
Заплакав вересень, голо́сить,
Усім нам смутку додає,
Вербі сплітає вітер ко́си
І сонце вже не так встає.
Холодні сльози вересневі,
Симфонія своя́ у них,
Ще й підіграв скрипаль дощеві.
Почувши це, і вітер стих.
Заплакав вересень, бо знає –
Йому недовго з нами буть.
Тому він сльо́зи проливає
Й готується в далеку путь.
А біля брами вже чекає
На нього жовтень золотий,
Він пензель й фарби викладає,
А вересень стоїть сумний.
Бо знає він, що йти прийде́ться
І володіння передать.
Для нього феї не знайде́ться,
З жалю́ він вирішив ридать.
24.09.2021 р.
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121101606483
