Заново слово
Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним —
погідна порожнеча хай не приймає крику.
Рунь до руниці — злагода кольору —
зменшує відстань до тебе, найближчої.
Все те узлісся обнесене пусткою,
дні мурашині минулись невмічені,
слід перешила трава-саморослиця,
де гніздувалися птахи відспівані.
Погуком клич — не озватися простору,
луни-безплідниці в холод ухряснули.
Так ось і губим початки захоплення,
заново слово для муки придумуєм.
***
