... занадто ніжна і тонка,
Як та матерія... занадто ніжна і тонка,
Не схожа з апретованим брезентом —
Але чужа, аматорська рука
Бере й кромсàє без жалю, дощенту!
Як та пташина... що з пошкодженим крилом,
До болю злякана і проситься до діток —
Їй завдають навмисне ще один пролом,
Щоб пурхала лише у стінах клітки!
Як та трава... гірка і приторна на смак,
В природі створена, щоб лікувати рани —
Нещадно скоситься, щоб не псувала сад,
І стоптана зів'яне під ногами!
Як та мелодія... на люблячих вустах,
Ледь чутна й заборонена лунати!
Жіноча доля — не матерія й не птах,
Не дай – ні різати її, а ні топтати
