Задуха
Задуха прикрашає шию,
сирість пронизує тканини,
й нема ніяких почуттів,
окрім як почуття провини.
Слухаєш ти та допомагаєш,
все, що не скажу, ти все розумієш.
Своїми ж ти руками потім вивертаєш серце,
переконуючи, що нічого тут не вдієш.
Про те, що декадами сковує душу
аж до хрипу хочу я кричати.
Лишень наслідки дають зрозуміти,
що краще боротись до скону, аніж мовчати
