За вікном. 6#72
Ти так часто сумуєш, коли я не бачу,
І л’ють люті дощі у наші вікна.
Я за твій смуток себе не пробачу,
Розлазиться серце на дрібні волокна.
⁃ Але ж ти не винен, що я сумую.
⁃ Так, але це мені не заважає,
Знаю, що є біль, яку не втамую.
За вікном повільно все замерзає,
Вкриваються інієм тонкі розмови.
⁃ Я буду робити тобі тільки гірше.
⁃ Я був готовий на всі ці умови,
Коли починав тобі писати вірші.
Адже я бачив, як ти смієшся,
І як за вікном весна розквітає.
Я вірю, знаю, ти всього доб‘єшся,
Хоч навіть я і буду стояти з краю.
⁃ Хоч я і загублений, ти мене розумієш…
⁃ Ти знаєш моє ставлення до тебе.
⁃ Як ти так тепло робити вмієш?
⁃ У мене за вікном, таке як і в тебе, небо.
