Янгол
Я вперше зустрівся з тобою на просторах розуму,
Ти звучала нотами з паралельної тональності.
Твоя ангельська сутність - частина мого задуму.
Я вигадав тебе, втікаючи від реальності.
Я зібрав тебе із піщинок одна за одною,
Розум я відпустив на шляхи несходжені,
Щоб постала ти сутністю надприродною,
Чистішою за душу немовляти при народженні.
На скелястому березі, під сонцем трояндовим
Карими очима, мені ти долею всміхалася,
Розкішно-хвилястим волоссям каштановим,
Безсоромно куйовдячи, мені хизувалася.
І кожен день ти вісником кохання спускалася до світу моїх мрій,
Цигаркою диміла ти мовчання й пускалася у вир своїх стихій.
Мої мрії гуляли всесвітом, пропавши безвісти,
Допоки з венери і марсу ти в життя воплотилася,
Холодного осіннього ранку, мов у любовній повісті,
Ненароком у мене влюбилася.
Я нагородив тебе обладунками княжими
Та прикував ланцюгами до свого розуму,
Звільнив тобі місце примадонни за лаштунками
Театру душі моєї, та опустив занавіс.
Щоранку засипав тебе щастям з прянощів,
На розі у кав'ярні частував круасанами,
Ми босоніз танцювали під дощем танець радощів,
І мріяли, як у Брюгге купаємся під фонтанами.
Та згодом прийшла зима - ненависна, холодна та чорнокрила,
Не відкривай - кричав до тебе я - та ти відкрила…
І сталося найгірше, що могло статися -
Затяжна депресія пустила корені…
Тривожною зимою ти почала віддалятися
І в кінці-кінців зникла повністю.
