Як вода дощова проливається туга на душу
Як вода дощова проливається туга на душу,
Заливає, наповнює, топить й тече поза край.
Слів нема, лише біль що стерпіти і втримати мушу,
Бо таку маю вдачу й вмирай не вмирай, а співай.
Та веселощі й радість із сумом з журбою не дружать,
Не співають засмучені серце й душа у пітьмі,
Наче ворони чорні на цвинтарі впевнено кружать
Мої думи зажурені і непідвладні мені.
Не співають, а виють із серцем душа і волають
Аби розум нарешті їм спокій і злагоду дав,
Бо ті чорнії думи їх навпіл живцем розтинають
Без упину без жалю неначе так чорт зажадав.
Мої думи вже й розум покраяли і розтерзали,
Розлітаються світом щоб мучити звідти мене,
Як вода дощова вже укотре із неба опали
І немає нікого й нічого що їх прожене.
Мої думи хоча б разом зграєю не налітайте
Бо несила вже з вами боротись щоночі й щодня,
Після смерті моєї до мене в труну завітайте
Отоді і побачим де правда була де брехня ...
28.03.2021
