Як хочу я, щоб ти чекав на мене...
Як хочу я, щоб ти чекав на мене,
Щоб рахував ті незліченні дні,
Писав в полотнах трави ген зелені,
Мрійливі міста золоті вогні.
Як хочу, щоб торкався ніжно скроні,
Занурившись у вихор чорних кіс
І теплі-теплі лагідні долоні…
Як сонця подих, що тепло приніс.
Те, що не счулось у самотніх згадках
Тепер зайнявся вихор почуттів
Я перед ним застигла безпорадна,
Метелик, що до полум’я злетів.
