Як часто я задумуюсь над тим
Як часто я задумуюсь над тим,
чи є на світі люди незамінні…
Якщо немає, то з яких причин
я згадую про тебе щохвилини?
Людське життя – найбільше із чудес,
це подарунок, з чорно-білим бАнтом,
та хтось післав любов нам із небес,
щоб на землі її коронувати…
Ми бігли стрімголов в її полон
і піднімали білий стяг без бою.
Якби ми знали, що своїм пером
життя підпише вирок тій любові…
Як у боях без правил,нас життя
так каверзно жбурляє на коліна.
Як все-таки багато запитань
до нього є у кожної людини.
Чому перетинає два шляхи,
які ведуть до різних континентів?
Навіщо прокладає нам мости,
щоб потім із лиця Землі їх стерти?
Якби ми знали хоч одну з причин,
чому нам не судилось бути рАзом…
Складали щастя з тисячі частин,
а врешті-решт не вистачило пазлів.
Якби ми знали, що любов – це те,
що може розтопити Антарктиду…
Якби ми знали,що не всіх людей
в житті так просто можна замінити…