Як би не хотілось
Як би не хотілось, як би не моглось,
Дечому не бути, дещо пронеслось
Десь понад дахами, десь над нашим домом,
Десь поміж рядками, ледь помітним, словом.
Я тебе просила тихим акровіршем,
Просто придивися! Придивись, помітиш!
Стільки, стільки часу… так багато в римі...
Так багато скажеш і так мало вчиниш…
Найпалкіші іскри, найтепліша мова
В тих десятках віршів, в їх чорнильній крові.
Закривала збірки- закривались люди.
Тут вони безсмертні- знак того, що були.
Може, любий друже, ти не знаєш досі...
Певно, що не знаєш (Так вже повелося),
Що колись до тебе з щирістю писала.
Ти себе лірично римами зоставиш-
Слід в моїй маленькій стриманій добірці.
Що для мене пам'ять, те для тебе - віршик.
