Я вже не хочу ні кохання, ні спокути,
Я вже не хочу ні кохання, ні спокути,
В мені усе умерло і руїна - це мій дім.
Я лиш бажаю спокою ковтнути
Щоби у серці тихо стало всім.
Щоби замовкли всі минулі далі
І люди, що пішли, ніколи не прийшли.
Я заховаюся від усіх вас у вуалі
Щоби тривоги в бездну відійшли.
Я лиш бажаю спокою людського,
Не хочу щоб тривожив Ти мене.
Мені вже вдосталь гіркого, п'янкого,
Хочу любити в світі лиш себе.
Не егоїст я й навіть не людина,
В мені умерло все навік живе.
Я вже не знаю чи настане днина
Коли у серці щастя проросте.
Я лиш забутись хочу що є сили
Щоби мене ніхто ніколи не знайшов.
Щоби у серці тихо рани гнили,
А Ти у двері більше не зайшов.
