Я вологим носом торкнуся,
Я вологим носом торкнуся,
ваших теплих долонь і чекаю.
Що помітите мою присутність,
На обійми вам натякаю.
Погляд буде жалісно щирим,
темні очі не відведу.
Якщо б вмів говорити ви б чули,
Як я вас безмежно люблю!
Що за щастя мати людину!!!!
Що піклується і захищає.
І страждати кожну хвилину,
Коли вдома сам залишаюсь.
Ви ж істоти, великі і мудрі.
Та здається на одне не зважаєте.
Ті хто поряд, не назавжди тут будуть,
То чому ви їх ображаєте?
Чом не хочете з ними побавитись?
Поганятися разом у пАрку.
З ними може завжди лихо трапитись .
Тож любіть їх сьогодні,
не завтра.
