Я вірю аж поки не збудеться
Я вірю аж поки не збудеться
Бо який же сенс тоді
Любити поки любиться
У цьому вирі подій
Без інерції, а по власній волі
Я щаслива, милий, повір
Під каштаном на лавці у дворі
Ми обраховували перехід подій
Раціонально в голові було обдумано
Де тинятись нам наступну добу
Десь нам просто медом намазано
А в якійсь мірі ми без даху
Нам треба обом протриматись
День, можливо тиждень, а там може й два
Головне, мене вчила мати, не боятись
Якщо застане якась там біда
Але яка там біда як ми на Віденському балу
І в японському кафе ми п’ємо саке
В театрі Лускунчик на першім ряду!
Нам вистачило повірити в це
Ой як же тебе я люблю!
