Я відвезу тебе в круїз
Я відвезу тебе в круїз
без перельотів і валіз,
якщо пробачиш здерті руки,
бо я вже стільки переліз
парканів з гострими дротами
та стін, що будував роками
собі я сам напереріз,
закрився десятьма замками
і стільки всього переніс,
що міг в вантажники податись,
і я говорю не про дати, з
яких почалась ця війна,
бо я воюю вже здавна,
із світом, із собою, наче
в них є різниця, о, юначе,
двадцятирічний я, кріпись,
тебе такий чекає вниз
стрибок, якому ти не навчен,
з чиєїсь легкої подачі
тебе закрутить у спіраль,
і цим собі лише завдячиш
на фестивалі покарань,
коли ти видавив мораль
із себе, як з гармонік блюз,
як вперше підлітки «люблю» з
своїх тремтячих губ спускають,
так ти пустив себе по краю,
ступив у прірву, втратив глузд,
які роки тебе чекають,
як втратиш всіх знайомих муз,
не вистачатиме всіх каятть,
щоб скинути набутий груз,
кріпись, юначе, бо інакше
ти не побачиш щастя наше,
коли я пройду кола всі,
завершу шлях, що ти почав ще,
орлиним оком влучу в ціль,
знов світ полюблю як дитина,
губитимусь у ньому і
поставлю крапку там, де ти не
зумів поставити її.
12 січня 2024
