"я торкаюсь до слів опівночі.. "
я торкаюсь до слів опівночі,
щоб ніхто не бачив моїх перетворень
і ось
мене майже немає -
я прозора, зникома.
Без тіла - без пам’яті.
Я-повітря-я-хмари-я-листя-земля-ріка..
Я - слово,
яке раз промовиш
і навіки в собі залишиш.
Так відчалює в тишу печери
осінь ріки, якій вже не треба імені.
