я не продав
стоїть звіздар зажурений і босий.
різдва! різдва! не бачить він різдва.
волосся його темне заплелося
у чорні гнізда і пекучу сталь.
штовха його товариш між лопаток -
іди, іди - чого в снігу закляк?
ти вже і так, сумний і кострубатий,
продав останнє за скупий мідяк.
ні, не продав, моя зоря ще сяє
не в небі - так на палиці хоча б.
вона мені - за молодість в розмаї,
за лезо і за рукоять меча.
і я живий, і весь в огні живому,
не маючи нічого, маю все,
як упаду, зорю віддам другому,
і він її так само понесе.
