Я із тих, що кохають…
Так багато в житті люди хочуть,
Так малюють на склі, так плачуть,
І чекаю так довго- роками..
І забрали б зі снів «з руками»..
Коли часто коханих там бачуть…
А мені би тебе один раз,
Доторкнутись своєю рукою
Там де шиї твоєї каркас,
Я б втикнулась цілком з головою.
Запах твій, я б вдихала вічно.
Але раз в мене є тільки мить,
Я готова в цю мить цинічно
Опянитись і п’яною жить.
Якщо Бог дасть іскру за можливість,
Я готова всекунді одній,
Заіскритись вогнем й потушитись,
Притьмянівши на шиї твоїй…
Я із тих, що багато так хочу..
І малюю на склі і плачу,
І чекаю так довго- роками..
І зі снів би забрала «з руками»
Коли часто тебе там бачу….
