Я хочу тобі вірші почитати
Я хочу тобі вірші почитати,
Щоб ти послухав, серденько моє.
І про любов свою тобі сказати,
Та все щось заважає, не дає.
Можливо гордість, може небажання,
А може страх, що висмієш мене.
Вже зовсім сил немає на чекання,
А муза все вперед мене жене.
Диктує вірш, пронизаний коханням,
Нашіптує слова: – люблю, люблю.
І тіло налива палким бажанням,
І щемом душу сповнює мою.
Чого ж вона така любов – жорстока
Чому ж бо нерозділена вона?
Ти іще юний, милий синьоокий,
Моя уже закінчилась весна.
Та й літо вже біжить до горизонту,
Зайти за хмару хоче, аж за край.
Але в душі живе любов і сонце,
І почуттів палких ще там розмай.
Ти доторкнися до душі живої,
Напийсь кохання, ніжності й краси,
Візьми серденько, сповнене любові,
Зіжми його в долонях і неси.
…Ну ось, хотіла вірші прочитати,
Та не посміла, не знайшла я слів.
Ти теж хотів мені кохання дати?
Та теж, коханий, мабуть не посмів?
