Я бачу вас цікавить пітьма 4#132
Якщо довго вдивлятися в безодню -
Безодня почне вдивлятись в тебе.
І не буде вже дна, і не буде вже дня,
Коли не будеш вдивлятись сам в себе.
Що ж, вас цікавить пітьма?
Дивіться тільки в очі, а серця не чіпайте -
Заразною його є пустота.
Якщо ж воно вас покличе - Стріляйте!
Тікаючі від себе, та будь якого лицемірства, не помітив, як сам напʼялив безглузду посмішку, на криве, своє від болю обличчя.
Харизматична бездарність моя, так воліла жити в спокої, і коханні, але чомусь все частіше правим колесом ловила узбіччя.
За правим ліве, потім середнє - третє… Пів року вже, в коричневій баночці, з наліпкою - рецептом, рожеві ліки,
і схована зброя, від психологічних ран.
МЕНІ ВЖЕ ДОСИТЬ! І Не розказуйте мені, які бувають піки.
Просив милостиню:
- Боже наш Всемогутній, позбав мене від мене, та дай мені ще трохи пожити…
Він почув мене може трішки нерозбірливо, тому що я вже все віддав за життя, але чомусь продовжую вити.
Що ж, якщо пекло і існує - то воно не десь там далеко, внизу, воно тут і я нажаль в цьому впевнився.
І можливо я зможу витримати це все? Це моя і тільки, моя боротьба, до поки буквально не заземлився.
Я бачу вас цікавить пітьма…
А чи ви готові до неї?
Розділена на двох, одного журба -
Від кохання, до ненависті в апогеї.
Безодня почне вдивлятись в себе,
Ти це знав, ні слова більш не кажи:
Ти і Ікар і Сонце, яке спалило тебе,
Тому що ти не знав межі.
Знаєш, іди, не смію затримувати тебе більше. Я і так забрав достатньо собою, твого часу.
Ти боялась, що мене поглинеш. Хах... Моєї пітьми вистачило на двох, вона мертво вчепилась в твою красу.
- Іди.
- Облиш.
- Не зважай.
- Я справлюсь.
- Все добре.
- Нормально.
- Прорвемось…
- Знаєш? Стривай…
- Побудь, ще трішки, будь ласка.
- Не вір йому!
- Або мені…
- Жодному з них.
- Завіряю тебе, що все це хитра пастка…
Хоч і не знаю навіщо. Сумно, і ніяк інакше, ми ж пробували, але далі стоїм на наших, різних берегах.
І як би не хотілося, щось змінити - ми однакові… Полюси, що фізично відштовхуються, і тепер вже у власного ресурсу в боргах.
Я не знаю, як краще, вибудовую драму в віршах, ламаючи четверту стіну, але між нами зламати не можу.
В нас немає сил, і нажаль:
Ні я тобі вже, ні ти мені вже, скоріше нічим не поможем.
Якщо довго вдивлятися в безодню -
Можна в світлі недопалку, на попільничці
Застрелитись…
Ну або дочекатись одужання -
Щось одне та буде по звичці.
Або куріння, або лікування,
Або самогубство звичайне.
- Прийдеш, сьогодні на чаювання?
Моя безодня за тобою скучає.
