* * *
Вже літо п'янке попрощалось,
Не чути пташиних розмов,
Вже листя вогнем запалало,
Шумить трав медових покров.
Хмарками покрилося небо,
Втекли знов кудись журавлі,
Немов, наступає пустеля,
Холонуть й коротшають дні.
Бешкетником вітер буває:
Одежу з берези зніма...
Навіщо? А хто його знає...
Й каштани в прохожих кида.
І сонце проміння жаліє,
Що часом бракує тепла,
Про літо лиш спогад зігріє,
Й розтане на серці туга.
11.10.2019
