Втомлений
Я втомлений до стану напівсмерті,
І втому цю недоля принесла.
Утнути б щось, хоча би спересердя,
Та мушу втримати ще раз себе в руках.
Я маю винести, хоч до рубців на спині,
Удари долі, даної мені, —
ні, обраної в день, коли я вижив,
Коли ожив, прийняв клеймо навік.
Чи був то Я, що вижив народившись
(чи смішна примха світу то була),
Або Я той, ХТО вирішив прожити
Ту крихту щастя, що в мене була.
Не міг я знати, завжди тільки вірив
В ту крихту, що чекає мене там.
Не маю в серці долі заповіту,
Але я вірю щиро і не йду назад.
