Втома
Звертання до себе:
Ніхто тебе так й не зрозумів
Скільки б душа не надривалась
Скільки б ти не говорив...
Червоні очі невидимки
Вони страшні, вони як нитка
Червона чорнн вишиває
У всіх у шлунку страх саджає
Рата всім тихо затикає.
Цитування чужої думки:
"Бо ж як це? Дати слабину?
Піддатись на провокацію сторонню?"
"О ні, нізащо. Краще я зсуну провину
За недогляд за собою, а потім лупну у скроню."
На здивований погляд, станеш захищатись.
Хіба твоя вина, що душа поламалась....
Вдих...
Видих...
Звертання до всіх:
Самотня приреченість світу
З таким ставленням за душу убиту.
А хто в цьому винен?
Ніхто з вас, аякже.
Це ж аномальний феномен!!!
Мій скажено-саркастичний сміх думає інакше
Моторошний регіт наскрізь всіх прошиє
Розірве на шмаття й на муки підв'яже.
А коли я вдосталь нарегочусь
Душею скалічена, пригорнусь
До сну слухняно, серед гротескних попів.
Помре щаслива особистість,
Залишивши позаду трупів
Незліченну кількість.
