vobiscum שָׁלוֹם
Лускала сталь, рвалась тканина,
А потім тіні зібрались за столом,
Кожен склав меч і зняв шолом,
Тихо буркнув: «Вобіскум Шалом!
Ти досі мрієш як дитина:
Грааль, Авалон,
Відчинена брама у Вавилон?!»
Довго тягнеться літня днина,
Здавалось, вона все поглине,
Але ні – порушено канон,
Бо час не рівномірний як метроном,
Не піддатливий як гончарна глина,
Не знайома лінія метро…
І має паскудну звичку стріляти в спину.
В роздумах минула не одна година,
Допоки не відбувся перелом
І не дійшла до мене першопричина:
Що вигадана була людина
Бути живоплотом між добром і злом,
і водночас – начинням
Для тих же явищ. Ємністю не в один галон.
І досі чинні
Всі ці властивості у ній.
Тож, як уявиш, що таким чином
Вона придатна душею до раю,
а тілом на гній…
Сіріють недавно білосніжні вершини -
Пора змінювати зимові шини,
А я зволікаю,
сам себе обкрадаю,
І ніяк не поверну в бурю човна
На маякові вогні!
Мабуть, ще сповна
не перепало мені
заповідáне.
А, може, йому немає дна?
А, може, я тільки образ у чиємусь сні?
Для чого нам те, що нам дане?
*вобіскум шалом – гра слів: «вобіскум – з тобою», латина, «шалом -мир», іврит. Тобто відтворення двомовно латинського вітання «пакс вобіскум/pax vobiscum» – «мир з вами, мир вам!»
* Авалон – острів блаженних у кельтській міфології
