Вночішнє
Тишина. День починається ніччю.
Погамовується мегаполіса поквап панічний.
Ти де, на тринадцятому поверсі чи на першому?
Мир. Спокій непорушний, безмежний.
Зупиняється награний повсякденно сценарій.
Мир молитовний. Світ релікарний.
Не кусають блощиці чужих намірів-помислів.
Хиже око за півкілометра не коситься.
Нічний клуб залишився за рогом безповоротно.
Передумав стрілятися самогубець з Кіото.
Ти не квапся стрибати у вир потойбічних програм —
виграв ти, чи пак програв.
Ніч більше за день в міру відкритого входу.
Вночі відчуваєш вічності подих —
дух чогось, що ти мав, та фатально утратив,
коли впав ненароком на сцену
світового театру.
