Відривні календарі
Стара звичка до відривних календарів
Зумовлена з причини дуже простої:
Бажанням нагадувати собі, скільки б не старів:
Життя не має форми нескінченного сувою,
Що плата через одноденний тариф
знімається гарантовано, без простою;
а за твою чемність сплати подбає шериф
з зіркою тьмяною на лацкані, і як потрібно то й потроїть
плату: день за три.
бо не всі рани час гоїть.
І при цьому є один важливий штрих:
все одно чи ледь вихлептав ти той день, чи випив запоєм.
Вовтузимось з кавою на отоманці
За вікном майже безперестанні дощі – сіроманці
Змивають зі світу кольори
та рвуть вітрила – промишляють розбоєм
осінні вітри.
На осінь припадає надто вже такого, що накоїв,
Що волів би не бачити й не чути. Послабити важелі і пружинки.
Та якби!
Питаєш себе самого у дзеркалі: І це все ти?!
Отакої!
Та, хоч не хоч, збираєш урожай, а згодом святкуватимеш обжинки.
І цілу зиму далі спомини їстимуть тебе поїдом!
Рознесуть старий крам на нові ринки,
Запнуть тебе за пояс астероїдів,
Замість імені номер тобі присвоять,
Прогризуть в тобі нори-лабіринти
пустоти.
Заповзайте, гаспиди, і ви,
янголи, в них пориньте!
Зважена, обміряна ти, доле моя, і визнана легкою!
Камінь сізіфів скотивсь з гори
І причавив мене своєю вагою!
Важка плата за розкіш бути собою.
Чи то з нудьги, чи ще з якої причини
Вже час перестати прикидатись героєм.
Та й досвід - теж важливий чинник:
Через старий Одіссеїв трюк пала і нова Троя -
Пора йти на заслужений відпочинок -
Безпросвітним зануренням у побут сьогодення;
Так ми зазвичай намагаємось лікувати рани минулого.
Та як мало ми можемо втримати в наших жменях!
Ми лізли за медом у переповнені вулики,
І отримали по заслугам. Тепер ми переозброїлись.
Сповна скориставшись перемир’ям. І коїтус
перетворивши у священнодійство гріха. На славу жінки,
Чиє ім’я ще не скоро десь вигулькне в історії.
А поки випустили на волю свої сперматозоїди
В тілі венери. Якій ще обирати: мати вона чи не мати
(чи просто блядь) – ось в чім питання і нам всім клопіт.
Минулих літ посмертні маски віддають спокоєм,
Та лиш назовні, а всередині вони ще досі бурлять
Ошпарним окропом
Нафтової ропи.
І коли дотягнешся до наших часів, то дізнаєшся,
станеш мудрим мов сова:
Правда від брехні відрізняється
Тільки у правильно підібраних словах.
