вічність
ми всі рано чи пізно помремо.
підемо звідси назавжди,
лиш по собі залишимо цей слід,
який мов лід, стече водою.
розтане, зникне між віків,
змішається з дощем, мов попіл,
і стане часткою стихій,
що блукають без початку й мрій.
та слід той знов відродиться в імлі,
у спогадах, у подихах природи,
і в кожній краплі, у вітрах землі
лишиться відлуння нашої свободи.
ми всі підемо, та життя тече,
мов річка, що не знає тину.
і поки світ кружляє у своїм,
наш голос ще лунатиме між зір,
і в час, коли замовкне вітер знов,
і тиша вкриє обрії далекі,
наші сліди на берегах століть
залишаться у вічності навіки.
ми йдем, лишаючи за собою слід,
як сонце, що сховається за хмари,
але крізь час і простір, і між зір,
живуть наші невидимі примари.
