В обіймах Русалки (Війна)
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
