В обіймах чаклунки
Бісер розсипається по підлозі,
Утворює свої візерунки.
А ти опиратися більше не в змозі,
Ти вже давно в обіймах чаклунки.
На губах її сік журавлини,
А в очах малахітовий ліс.
І на вквітчаній скатертині
Ти їй серце своє приніс
Вона ж узяла його ґречно
І так ніжно приклала вуста.
Й ось тепер ти уже безсердечний,
А в чаклунки з’явилась душа.