Un todo
В палаті присмертних,
звідки немає іншого вийстя
як тільки подáлі
від цієї землі й цього óколу,
такого милого серцю, такого безсенсовного і жорстокого,
ми тут, живі й усоплі, хворі й здорові,
афроамериканці й англійці,
індійці, араби, чорношкірі та блідолиці,
всіх, кого можна перелічити,
стуливши губи й не дивлячись óсторонь,
жертви двох світових війн, цих останніх часів,
землетрусів, вулканічних вивержень, оповзнів,
епідзболені госпітальні, обивателі,
мужні герої та лицариці —
всі ми — одне ціле, разом, не поодинці.
Опинись посеред пустелі і чекай,
доки вивезе випадковий проїжджий.
На дні самоанського човника теліпається
заюшена кров'ю рибина.
Цілісність всього живого анітрохи не перебільшена.
Але людині багато, дуже багато чого не видно.
Завжди можна відмовитись бачити й чути
і продовжувати верзти ахінею.
Але тільки невимовна розрізненість
та екзистенційна туга за нею.
Ми одне. І те що заважає нам жити в мирі — зло.
Овації тим, хто відмовляється від тогó,
що з погляду вічності розцінюється як минущість, як сміття.
Таким бо вдається не вмерти, а перемагаючи — жити.
