Україна
Я піднімуся на вершину долі,
Вдихну побільше і поглибше волі.
Я Україну хочу роздивитись,
Я є щаслива, в ній мені судилось народитись.
Тут мій народ, батьки й родина,
І ті, кого на захист ще покликала країна.
Ті, хто сприйняв її як маму, як дитину,
Обняв і пригорнув в тяжку хвилину.
Вони герої ті, що не вмирають,
Одні птахами в піднебессі вже літають.
А інші квітами насіялись на ниві,
Щоб Ти і я у ній були щасливі.
Вона у вишиванках з заходу до сходу,
Вона у доброті її народу.
Вона в піснях, що линуть аж до небокраю,
Вона — це мова найспівочіша, яку я знаю.
Вона в природі, що купає нас красою,
Вона в дощах із чистою сльозою.
Вона в калині, в цвіті яблуні і груші,
Вона — народ, в якого найщиріші душі.
Вона — вогонь із маминої печі,
Вона — надійні руки для її малечі.
Вона — і хліб і сіль на рушнику, що вишила матуся,
З усіх висот я до землі низенько їй вклонюся.
***
