Тягар без встановлених меж
Якщо писати тобі листи,
То треба їх буде палити.
Мій любий, бурштин,
Це лиш копія гри.
На згадку в моїм залишилася
Серці
У формі подряпинки -
Вірш цей і
Ти.
Сходи до психолога,
ліпше,
До хвойди.
Бо тебе зрозуміти не можу ніяк.
Любе серце, скажи,
Чи ти в кого вдалося,
Що ось так робиш нерви
Життю у літах?
Як прорвало, то душу
Не діти нікуди.
Можна тільки спалити,
Або у медпункт.
Коли раптом, життя твоє
Вкрали уйобки,
Пам‘ятай, що у пеклі
Їх давно ждуть.
Чи то казка, чи то страшилка.
Цього разу, так звали життя.
Цих російських придурків,
Ми зможем спинити,
Але пам’ятай : ти у себе одна.
Голос показує, коли серце співає,
А емоції б’ють кришталь.
Ця споруда велика була,
Навіть, дуже важкою.
Величезний, насправді, тягар.
Бо і людям не встояти,
І серцю не втримати,
І рідним не зичиш теж.
Психічне здоров’я -
Велика будова, та й
Тягар, без встановлених меж.
