* * *
Ти розквітала в вранішньому сонці
Під листям яблуні в старім саду,
Травою бігла в клітчастій сорочці,
Рвучи проміння. Чути за версту
Вселий сміх, що котиться ярами,
І я, почувши, рину стрімголов
Тебе побачить чимскоріш. Я знаю,
Я відчуваю: в нас з тобою кров,
Однакова тече... здається часом,
Що вже віддавна бачились не раз,
Що ми колись вже відшукали щастя...
То, чом би зараз, поки не погас
Огонь в очах, нам не з'єднати руки,
Чому би поруч нам не крокувать?
Без тебе серце рветься від розпуки,
Ми, наче небо і озерна гладь,
Ми - відображення душі одної...
І я біжу, я пагорбами мчу,
Щоб попрощатися навік з журбою,
Тебе побачивши здалека, зву...
І... все кудись поділося, пропало,
Знов грає дощ по шибі, з підвіконь
Стікають сльози, листя вітром рвало...
Жаль, що це всього лише був сон.
03.10.2019
