термінальний синій
І.
мене надить його неприборкана талія
термінальна синь його зімкнених губ
неонова шкіра що горить на русалії
і облазить як візьмеш до рук
його тóчені кисті із точними згинами
з вузлуватими пальцями
і капілярами
що поросли́ тоненькою сіткою
голубими стежками
і слідами за хмарами
від літаків
й позазéмних візитів
ІІ.
коли ціле місто лише прокидається
йому уже тісно
спекотно і брудно
і дихати важко
і він задихається
він робить це тихо
за чаєм на кухні
і так день у день
за важкими фіранками
а потім десь глибоко
десь під сорочкою
за сподіваннями і попід ребрами
щось невідоме
робить ще один оберт
тільки він гордий
він не зізнається
і не покаже свій хрест наболілий -
посвідку з раю і паспорт посланця
поки не вирвуться з нього по п'яні
розбурхані іскри й оголені промені
а потім він сам на балконі закурить
і скаже що жити йому тут недовго
що його старші були завжди проти
і скоро покличуть додому
