така осінь як ця...
така осінь як ця, не залишає вибору
і мовкнуть голоси слів,
ховаючись за власними сенсами –
тихо у печерах самотності обпалого листя,
голос твій заховався у їхній тіні..
та ти не вір жовтому мовчанню,
бо саме в його глибині
ми – найближче до себе..
навіть коли осінь,
навіть коли така, що не залишає вибору
у хвилях світла її
ще мерехтить
тиша надії..
