так плавиться тінь
мій друже, високий і тихий,
затемнений вихор проходить на рівні очей,
густий фіолет понад скронями рівно тече,
і плавиться тінь світова
у довгих лунких коридорах.
ти знаєш бо, як тут бува -
дзвенить голова і дурманить розпечений газ;
йде обертом світ,
проявляє в стотисячний раз
для ланей і левів своїх
настінні примхливі узори.
і видно незрячим вогонь -
пожежа в тунелі, де має пройти наш експрес -
зривається вітер , і плазма сочиться з колес,
кондуктор з очима судді
спускає оранжеві штори...
гудуть лабіринти за стінами наших кімнат,
свинцева зола осідає у наших підвалах;
хтось викрутив лампочку -
сорок украдених ват.
так плавиться тінь світова,
так світло дають на поталу.
