Свято спогадів
Івану П.
Голос тихий у слухавці
Затремтів, схвилювався,
Наче спогад із юності
Крізь роки обізвався.
Сорок літ пролетіло вже,
Сорок літ – майже вічність.
Всі роки пам’ятав тебе,
Зберігав в серці ніжність.
Мила дівчино-квіточко,
Синь в очах волошкова,
Відшуміло вже літечко,
Ми зустрілися знову.
Восени ми зустрілися,
Не весною, не літом,
Наші скроні покрилися
Сивим осені цвітом.
Юність ми віддали вітрам,
Захололи вже роси,
Заплели вже тумани нам
Срібні стрічки у коси.
… Голос плакав у слухавці,
Сорок літ – так багато,
Залишилось від юності
Тільки спогадів свято.
