Святий Грааль
Поезіє, люба моя
Скільки голосів навколо ти чула?
А й сама скількома говорила?
Тебе втратити легко, я те відчула.
На скільки, ти вертихвістко, часу зникаєш?
Покидаєш мене з важкими думками
І все, курво, знаєш.
Віями тріпочеш, здаєшся тендітною й хисткою.
А для творців своїх ти тягар за спиною
Тягар складний, болючий і безжально...
Безжально...
Безжально колючий.
Наче малиновий кущ
Ні, перепрошую. Не кущ.
Ти неземна, а на Землі як плющ.
Паразитуєш на наших деревах життя.
Поглигаєш сили і наші почуття.
Поезіє...
Ти Імперія могутня.
Твоя велич росте, як самооцінка трутня
Ти владика всіх вимірів світу:
І простору, й часу, довжини, ширини і...
...висоти.
Висота польоту твоїх окрилених слів,
Які ти шепочеш устами митців.
Ти велике кладовище людських душ
Ти їхній спадок, їх останній куш.
Тобі присвятили таїну життя.
Любов і ще більш таємні почуття.
Так, так. Ця рима була вже.
Я знаю
Вона мені найближча, тому й не уникаю.
А ти, поезіє, мене ти не постійно любиш.
Але Святим Граалем до кінця днів моїх будеш.
